Починати з Stories that Move
Онлайн-інструментарій про розмаїття та дискримінацію.
Stories that Move керувались концепцією «видимого мислення». Викладання часто приймає форму бесіди, а учні в цей час повинні слухати. А якщо зробити навпаки? Процес викладання перетворити на слухання, а процес навчання організувати у дискусії. Досліджуючи механізми, що відіграють роль в суспільстві та особистому житті стосовно дискримінації, свідома участь у навчальному процесі може дати поштовх новим способам мислення.
В Гарвардському університеті visible thinking routines були представлені як новий спосіб викладання.«В більш широкому значенні суть концепції полягає в тому, щоб так організувати процес мислення, де б учні краще оволоділи цими методами». Видиме мислення використовує навчальні методи та прості структури, такі, як набір запитань чи коротку послідовність кроків.
Видиме мислення може бути використане для всіх вікових груп та в різному контексті. Воно зазвичай починається як певний вид діяльності. Воно перетворюється на метод під час багаторазового використання на уроках. Учні знайомляться з ним ближче і він і згодом інтегрується в навчальний процес. Методи рідко є просто моделлю діяльності, яку можна використати на уроках та в різних контекстах. Ви можете використати декілька методів під час одного уроку, як це роблять в Stories that Move. Хоча методи зазвичай не викликають труднощів, вони повинні стати звичними для вчителів також. «Видиме мислення» в основному орієнтоване на учня. Відправною точкою є думки та запитання, які в них виникли. Це означає, що треба виділити час для обміну думками та дискусій, що ініціювали самі учні.
Видиме мислення переслідує декілька цілей. По-перше, його метою є дати учням можливість розвинути такі навички, як творчість, допитливість, прагнення до справедливості та розуміння. По-друге, воно націлене на більш глибоке осмислення. Це змушує учнів бути готовими до роздумів та пізнання. Методи допомагають задокументувати процес мислення учня. Це дає змогу побачити внесок кожного конкретного учня в навчальний процес на уроці і відкриває можливості для обміну досвідом, висловлювань та дискусій.
Учням показують картинку і просять записати спершу, що вони бачать, потім-що вони думають, і , нарешті запитання, які в них виникають від побаченого. Цей прийом поєднує уважну спостережливість з природньою допитливістю учнів.
Учні індивідуально вивчають якесь зображення чи тему, потім обговорюють отримані результати в парах, даючи змогу кожному учневі висловити власні ідеї. Після цього думками діляться в більших групах. Можливо, знайдеться щось, що здивує їх у відповідях товаришів. Цей метод дозволяє сформулювати причину і пояснення.
Це метод виділення головного. Учнів просять визначити тему чи ідею в стислому газетному заголовку, змушуючи їх спершу подумати, а потім знову повернутись до ключових питань.
Метод, що дає змогу подумати над тим, як і чому змінилась наша думка
Метод, що використовується для більш прискіпливого вивчення деталей та інтерпретацій. Учням показують зображення невеликими частинами і запитують, ЩО на їх думку там зображено і, що там відбувається. Це може привести до дискусії стосовно «цілої» картинки.
Поверніться на початок сторінки