Моя власна ідентичність

27 Сер 2018 - По імені Antonia Schachl & Joana Bläsius

Джоана з Німеччини та Антонія з Австрії після закінчення школи вирішили працювати волонтерами в Домі  Анни  Франк в Амстердамі, за підтримки німецької організації миру Aktion Sühnezeichen Friedensdienste (Служби примирення заради  миру) та Austrian Gedenkdienst австрійської Gedenkdienst (Служби пам’яті) . Вони хотіли працювати разом з іншими молодими людьми з метою протидії расизму, дискримінації та упередженням.

Ми отримали величезне задоволення, виконуючи протягом року всілякі завдання для команди  Stories that Move, однак головною подією було запрошення представити інструмент цього літа 17 молодим німцям, які також працювали волонтерами в Нідерландах для ARSP. Тема нашого семінару була “Моя власна ідентичність”, яка добре підходила для цієї вдумливої, зацікавленої  групи.

Що робить нас тими людьми,якими ми є? Які ролі я виконую? Що визначає мою ідентичність? Це були питання, які ми задавали собі на початку семінару. Кожен учасник отримав паперову зірку і на кожному кінці зірки їй/ йому  було запропоновано написати “ролі”, які їх описують . Наприклад: оптиміст, активіста, демократ, друг, неупереджена людина , вегетаріанка, мрійник. Це одна із вправ з Stories that Move  з розділу “Бачити і бути”.

Знаходження семи різних ролей або маркерів ідентичності для нас було досить складним, але в підсумку ми мали великий діапазон і ідеальну відправну точку для нашої дискусії. Поглянувши на слова на наших зірках, ми говорили про те, чи обираємо ми певні ролі, і те, наскільки наші ролі можуть змінюватися з часом, чи якісь  із них лишаються незмінними назавжди.

Почувши розповіді Ваела та Лоуренс, які розповідають про свою ідентичність  у коротких кліпах в он-лайн матеріалах, ми поділилися тим, що ми відчували під час перегляду відеороликів – про сирійського біженця, який живе у Берліні, і про молодого голландського трансгендера. Ми попросили кожного вибрати одне слово, щоб описати власні емоції від кожної історії, а потім намагалися знайти схоже та  відмінне в двох історіях.

Наприкінці ми влаштували дискусію навколо твердження: Ви завжди повинні показувати, ким ви є. На уявній “шкалі думок” учасники займали власну позицію – від повної згоди з цим твердженням до рішучої незгоди. Більшість з них абсолютно погодились з цією думкою. Проте всі вважали, що те, наскільки ти можеш чи хочеш показати  ким ти є, залежить від ситуації.

Коли дискусія вийшла за межі вправи, для нас, модераторів, це було великим успіхом і хорошим способом закінчити наш трьохгодинний семінар.

Ми закликали учасників почати використовувати інструментарій у своїй роботі з молоддю. Чудово було почути згодом, що Емма, працюючи волонтеркою в анти дискримінаційній громадській організації Radar в Роттердамі, зробила саме це. Ще один маленький успіх!